Вибір між музикою та мистецтвом

Наш герой закінчив 11 класів у місті Львові, далі навчався на вчителя української мови та літератури у Львівському державному університеті імені Івана Франка. Співає, трошки грає на гітарі, також трошки на бандурі, а саме 10 років в ансамблі «Срібні струни» місто Львів. В юні роки він з ансамблем об’їздили майже всю Україну і  не тільки Україну.«Сім років протирав штани за піаніно, але так і не навчився грати, краще б мене віддали в художню школу» - стверджує Андрій Данилович маючи вже досвід життя. Також багато років співав в церковному хорі. То ж музики в його житті вистачало. Та Гончар Марта - знайома йому людина сказала що освіта нічого не дає, але все ж таки щось дає.

 «Колодій Андрій Данилович чудова людина, я з ним знайомий приблизно 5 років, ми разом з ним служили в різних громадах Київської конференції, дуже активно займались служінням в клубі слідопитів, разом їздили в різні походи, табори. Мені дуже подобається як він служить, він дуже позитивна, духовна та проста людина. Дуже цікаво проводить різні походи та табори. Шикарний брат, я дуже поважаю його як людину і вважаю що він дуже гарний керівник. Також я бачу в ньому приклад батька, тому що гарно знаю його сім’ю» - так розповів нам про проректора з соціально- виховної роботи Українського гуманітарного інституту Володимир Купрієнко.

Андрій Данилович вперше давав інтерв’ю на непідготовлені запитання, хоча це інтерв’ю було у нього не перше. Тож давайте детальніше розглянемо життя цієї людини.

Прийшов момент коли я зрозумів що віра моїх батьків це і моя віра і я вирішив прийняти хрещення і стати частинкою народу Божого.  І це сталося коли йому було 16 років.

Його кар’єрний ріст розпочався з роботи в одній приватній фірмі де він займався торгівлею, але це було не дуже довго. Потім Андрій Данилович вирішив присвятити своє життя служінню і став пастором. Після вдалого пасторування його запросили на піст директора адвентиської школи «Досвітня зоря» де він провів 5 років свого життя, з яких він приніс досвід для своєї теперішньої роботи на якій він знаходиться вже рік. Але після школи він повернувся до служіння в громадах після чого став менеджером Київського медіа центру телеканала «Надія» в якому він також провів 5 років свого життя, з яких 2 служив в громаді і вдало виконував дві роботи одночасно.

Любить волейбол, гірські лижі та інші види спорту, але на даний момент через велику навантаженість не має на це часу. Також в університеті замість фізичного виховання ходив в тренувальний зал.

Але в житті не бувають тільки хороші моменти, як тісто потребує і цукор і  соль. «Був один поганий випадок, одного разу ми прийшли в гості до однієї сім’ї, вони жили в приватному секторі. Ми були з маленькими дітьми і в них зірвалась собака бойової породи з ланцюга і накинулась на дітей. Це було не дуже приємно. Одну дитину злякав добре, а другу навіть покусав трохи, але собаку відтягнули від дітей і вирішили цю ситуацію. Це був шок і слава Богу обійшлося. Одна дитина псів боїться з тих пір і все життя страх має».

  Іноді солі буває навіть більше. «Колись потрапив в аварію, тому що швидкість була більше, ніж належало б. І прямо посеред дороги в моєму ряду стояла машина, тобто ситуація абсолютно непередбачувана . В мене не було ніяких травм, але залізо пошкодив, а саме крило машини. Це був гарний урок на майбутнє.» Цей урок вчить нас, що ніхто не знає майбутнього крім Бога і тому ми маємо знаходити вихід з будь-якої ситуації.

Я думаю що з відгуків про нашого персонажа ми можемо зробити висновок що Андрій Данилович хороша людина, а Тарас Григорович Шевченко казав – що це найголовніше.